November 13th, 2009

babykiki

Усмішки

Коли йому мало виповнитися 60, він зробив такий запис у своєму щоденнику:

6 травня, 49. Говорять про моє 60-ліття.
Про його святкування і т. ін.
Я говорю: «Не треба!», «Навіщо?!»
І бачу, що кожний, кому я це говорю, думає: «Так, так! «Скромничає... Молода піч колупає...» А мені так не хочеться, от їй-богу, не хочеться ніякого з приводу мого 60-ліття «буму». Не в моїм це характері! Не вірите? А я прошу вас: повірте!
Коли іноді Вишня «окрисювався», вимагав до себе уваги і т. ін., — то це було тільки тоді, коли Вишня був представником радянської літератури. Для літератури і в ім'я літератури. А шістдесят літ — це моє, особисте. Не треба!


Тому, в день коли йому мало б виповнитися двічі по шістдесят ми не будемо робити ніякого "буму", а просто тихенько викладемо його чудово проілюстровану книжку на Читанку, щоб ви почитали і посміялися. І згадали.